Григор’єв (Серветник) Матвій Олександрович (9.2.1884, село Заставля (передмістя міста Дунаївці) Новоушицького повіту Подільської губернії, тепер місто Дунаївці Хмельницької області. – 27,7,1919, місто Сентове, тепер село Родниківка Олександрійського району Кіровоградської області). Військовий діяч; повстанський отаман (із серпня 1918), командир Херсонської дивізії Армії УНР (до 29.1. 1919), командир 1-ї Задніпровської стрілецької бригади 3-ї Задніпровської стрілецької дивізії (із 19,2,1919). 6-ї стрілецької дивізії Красної армії (із квітня 1919), Головний отаман Херсонщини і Таврії (1919), Головнокомандувач Повстанської армії Реввійськради Нестора Махна (червень-липень 1919); військові звання – прапорщик 56-го піхотного полку (1914), штабс-капітан 58-го Празького піхотного полку російської армії (м. Бердичів, 1917), полковник Армії Української Держави (1918). Закінчив державну двокласну школу в Новій Ушиці. Учасник японсько-російської війни (у складі козачої кавалерії). Після війни служив у поліції м. Проскурова. Із початком Першої світової війни пішов до армії добровольцем. Активний учасник українізації частин російської армії. На кінець 1918 р. об’єднав навколо себе 117 партизанських загонів (5000 козаків). Учасник і організатор анти гетьманського повстання (із серпня 1918) та боротьби проти окупаційних військ Антанти. 7 травня 1919 р. в Єлисаветграді (нині Кіровоград) проголосив Універсал «До українського народу» із закликом до повстання проти комуни і ЧК. Підступно вбитий Нестором Махно і його помічниками. Похованій в м. Олександрії, нині Кіровоградської області. Могила не збереглася.
Джерело: Юрій Горліс-Горський «Холодний Яр». – Київ-Дрогобич: «Відродження». 2008. – ст. 333
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
