Вівторок, 18.12.2018, 16:42
Вітаю Вас Гість | RSS

ФОТОФАКТ

Головна » 2010 » Травень » 12 » Уманський котел (Зелена Брама) - 1941 рік - полонені, учасники, мирне населення
19:12
Уманський котел (Зелена Брама) - 1941 рік - полонені, учасники, мирне населення
№1

Глиняна яма Уманського цегельного заводуз полоненими. 1941 рік.

Спогади О. Колеснікова, бійця 21 кавполка НКВД :
„Ось і Умань. Нас загнали в глибоку яму з якої цегельний завод брав глину. Яма була метрів 7 глибиною, метрів 300 шириною і біля одного кілометра в довжину. Нас не годували, води не давали. Всі калюжі випивали. Почали їсти глину. Потім ця глина у шлункові збивалась  і людина помирала в тяжких муках.
Фашисти щоранку викидали на край ями мертвих невільників і тренувались в стрільбі з автоматів і пістолетів до тих пір, поки їм це не набридало.
Через декілька днів почали організовуватись годування. На підвищенні поставили декілька трофейних кухонь. Тільки кухні задимілись, як голодні люди почали кидатись на них. А німці відкрили вогонь із кулеметів.
З перших же днів НІМЦІ брали на машини по декілька груп для так званої "очистки городу". Але потім виявилось що ці машини, які вивозили людей, були машинами "смерті", "душогубками".
Вони мали вкриті кузова до яких були проведені вихлопні труби І поки полонених довозили до місця "звалища" люди задихалися.
Одного разу пройшов холодний дощ. Всі почали виривати в стінах невеличкі ямки, аби зігрітися. Але потім все це обвалилось і хто не встиг вилізти зі своєї схованки, того чекала страшна смерть.
Потім нас погнали на Вінницю. Конвой був новий. Видно було що понюхали російського пороху. Багато хто був поранений І до радянських полонених відносились більш терпимо. Але все одно, тих хто був слабшим і відставав, добивали.
Комендант колони підізвав одного, проходившого селянина і сказав йому по російському: "Що ми полонених нагодувати не можемо, і якщо ви їх нагодуєте ми не будемо проти".
На другий день до обіду ми дійшли до однієї лісопилки.
Там стояло багато підвод, приблизно по 10 у ряду. В одному ряду давали по великому куску хліба, в другому - по 10-15 штук картоплі, а в третьому - воду.
Наші добрі радянські люди прохали нас не їсти все одразу. Але ми цього не чули. Ми тільки бачили в їх руках справжній запашний хліб і картоплю, а не лушпайки.
Коли нас вишикували то третя частина бійців залишилась лежати на землі, їх неможливо було врятувати.
Німці дуже злились і відкрили вогонь по селянам з криком, що вони погубили своїх же людей."

№2


№3


№4

№5

 Місцеве населення зустрічає німців (Уманщина) (№5,6,7)

№6


№7


№8

№9


№10



№11

 Спогади червоноармійця


№12


Полонений радянський солдат


№13

Данілов Олександр Іванович
Ветеран радянсько-фінської війни, мав пораненя.
Начальник штабу 24-го механізованого корпусу, 
загинув в Уманському котлі в серпні 1941 року.

№14
Уманщина. 125 піхотна дивізія на марші.
Ліворуч колона радянських військовополонених.


№15

Russische Gefangene aus dem Umaner Kessel


№16

Russische Kriegsgefangene aus dem Umaner Kessel


№17

Радянські військовополонені, серпень 1941 року.


№18



№19



№20

Полонені червоноармійці на Уманщині.
Категорія: 1939 - 1945 роки | Переглядів: 6016 | Додав: Gaidamaka | Рейтинг: 2.3/3
Всього коментарів: 1
1 Gaidamaka  
ТуТ детальніше + обговорення

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Травень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
free counters